Благодійна організація
Радість Дитинства


Блог ВОБО Радість Дитинства


Цикл есе молоді на тему "Життя без стереотипів"



Що таке стереотип і яку роль він відіграє у нашому житті?

Все насправді дуже просто… Скільки людей, стільки думок. Існує кілька десятків визначень даного поняття і ніхто не може сказати, яке з них вірне. Тому, що кожна людина вибирає собі, те що їй близьке по духу. Завдяки, тренінгу що стосується стереотипів я переглянула і сформувала своє уявлення. Тому, для мене стереотип - це певний шаблон поведінки людей і їхнього оточення, якій створювався роками і якому суспільство слідує.
Найцікавіше ж в існуванні стереотипів - це те, що їх зміст не написано в книжках, цьому не навчають у школах, але тим не менше установки предків міцно сидять в наших головах. Іноді дуже глибоко, тоді людина може протистояти суспільству, іноді просто на поверхні, і тоді ми йдемо на поведінку в соціуму. Виходить, що ми спираємося не на свій досвід, а на досвід цілих поколінь. Що змушує нас так поступати, брати на віру чужі слова? Відповідь проста - страх. Страх зробити помилку, зробити собі боляче, почути "як ти міг так уляпатися, ти ж знав ..."
Звичайно, часи змінюються, змінюються і стереотипи. Люди стають більш відкритими, більш сміливими. Але позбутися такого феномену, як стереотип, повністю не можуть. Нажаль, стереотипи дуже глибоко влилися у наше життя і у нашу свідомість і викорінити це дуже важко. Але завжди починати потрібно з себе, зі своїх міркувань, зі свого ставлення то тих чи інших речей, зі свого оточення і зі свого розуміння та прагнення, що я можу зробити щоб змінити ставлення та думки у суспільстві про стереотипи. І участь у подібних тренінгах – це перший крок до цього.
Ви запитаєте, які стереотипи і як вони впливають на наше життя? Людина - істота соціальна. Все життя його оточують інші люди. Тому здійснюючи той чи інший вчинок, ми так чи інакше озираємося на суспільство, сподіваючись на їхню підтримку і побоюючись їх засудження. Тим самим ми встановлюємо для себе рамки, обмежуємо себе.
От живе собі молода вродлива вільна дівчина 25 років. Яке питання вона чує частіше за все, зустрічаючи знайомих, яких давно не бачила, родичів або друзів сім'ї? "Заміж ще не вийшла? Чому? Пора вже!" У кращому випадку, вона буде просто думати про це, шукаючи причину своєї свободи в своїх же недоліки. У гіршому випадку вийде за друга дитинства, який давним-давно її любить і буде просто щасливий взяти її в дружини. А що? Він хороший, добрий, її любить. Що ще треба? А ось чи буде вона щаслива, питання другорядне.
Або подивіться на сотні і тисячі жінок, що підривають своє здоров'я дієтами в прагненні досягти ідеальних пропорцій 90-60-90 або вважають, що їх особисте життя не влаштоване з відсутність грудей 3-5 розмірів.
Ось і відповідь на запитання… Тому, наше суспільство має бути мудрішим і повинно прагнути до змін не лише у своєму власному житті, але і повинно думати про майбутнє, не засмічуючи у свідомості дітей власне бачення подій і думок. Кожне покоління є унікальне і їхні думки можуть відрізнятися, але оточення та суспільство намагається нав’язати це стереотипне мислення, якому вони мають слідувати.
Давайте навчимося слухати себе, власне серце, а не інших людей. Давайте залишимо минуле в минулому, звільнимося від шаблонів і просто будемо щасливі!
Савченюк Ольга



Сложно умозаключить о мире вне стереотипов без представления об уникальном личностном развитии каждого человека. Если говорить о том, достижимо ли это, то это вопрос не к человеку. Люди одновременно были одарены проблематичностью мира с представлением о гармоничной его полноте. Не знаю, был ли тогда травмирован человек или вознесен над всем остальным, получив такое благо. Однако сейчас это значит, что не стоит ожидать идеального мышления о мире от человека, ведь мир не идеален, а скорее идеалистического, которое и тревожит тех некоторых, думающих и стремящихся. Стремящихся к той картине мира, которую в себе рисует их величественный разум. Все неутолимый и неутомимый своими поисками и взысканиями к тому феноменальному, что нам дано. Конечно, я иду дальше и ставлю для себя вопросы «Для чего дано?», «Кем дано?» и «Как нам это понять?», но именно эти вопросы и являются ключом к пробуждению ото сна тех лежебок, которые заигрались в мир как феномен и совершенно оставили его постижение, как миссию, путь и назначение. Что же… когда-то, и они придут к ним. Возможно через боль или страдания, через смерть или потерю вкуса к жизни и всех смыслов, но одно известно точно – человек стремительно идет по тропе своего благополучия к счастью. А мир всегда делает путь его легким и радостным, если они соотносятся в одном, в том прекрасном и откровенном – единении мира для человека и человека для мира.
Кавун Е.

Стереотипи це – сходи створені до нас і створені для нас іншими людьми, подіями, явищами. Кожна сходинка – це наша маленька зона комфорту у певний проміжок відведеного нам часу. Забравшись на одну з них, ми відчуваємо полегшення. Починаючи жити в цьому середовищі, ми боїмося йти вище ,адже скоріш за все потрібно буде витратити сили,час та вилізти зі свого маленького,найкраще облаштованого світу. А цього ми боїмося найбільше. Тому більшість тупцює на місці або – ще гірше – вдає рух вперед.Явище “ведмежої послуги” – дає нам можливість не думати і не заглиблюватися в те чи інше поняття, поглинати чужі думки та з часом видавати за власні. Саме це зачиняє перед людиною двері до нових емоцій, вражень та думок.Є серед людей сміливці, які , дослухаючись до чужих думок,намагаються зробити власний вибір, не плутатися у присвійності понять. Та через власний страх не відчиняють двері, а заглядають у маленьку шпаринку. Помітивши там крихітний шматок нікому незвіданого світу, вони так і тримають ручку дверей,проте вже задоволені. Їм вдалося побачити небачене.Лише для одиниць цього ж все таки замало. Вони йдуть далі – відчиняють двері, адже бажання пізнати диво перемагає сильніше внутрішнього страху. Позбувшись душевного непотрібства, вони бачать сховане. Після цього вирішують-продовжувати йти чи залишатися лише трохи далі,аніж попередні сміливці. Було це того варте чи ні? Адже сходи і замки ніколи не закінчуються.
Медина Павло

Стереотипи створюються людиною штучно, тому позбавитись їх можливо. Для цього потрібне бажання і роки праці над собою. Це щодо молодого покоління, яке зараз хоче змін. А от наступне покоління може взагалі не продукувати стереотипів, а отже не жити в хибних ілюзіях та висновках про інших людей чи об’єктів, які не знайомі. Це можливо лише в тому випадку, якщо молоді батьки виховають своїх нащадків з дитинства так, що зможуть привити їм любов до людей та вірне сприйняття світу зі створенням правильних висновків. Мова зовсім не йде про те, що все молоде населення одночасно почне жити не звичною для себе поведінкою. Це нереально! Але йдеться про те, що частина людей стане жити без стереотипів і своїм прикладом навчатиме інших, засуджуючи та висміюючи хибні твердження, які і є стереотипами, а також показуватиме шлях до світлого майбутнього. Якщо це відбудеться, то слово «стереотип» перестане бути актуальним і взагалі відійде у минуле. А отже частина конфліктів, які породжені стереотипами, буде вирішена. Світ стане добрішим та справедливішим, а людство – щасливіше. Саме ми є творцями свого щастя, тож давайте творити його разом!
Богачук Ірина



У теперішньому суспільстві життя без стереотипів велика рідкість. Ми з дитинства росли із ними, коли батьки говорили: «Не мжна плакати, чоловіки не плачуть», чи «Ти дівчинка, і тобі потрібно гратися у ляльки». Ми зустрічаємося із ними кожного дня, на кожному кроці, не розуміючи що потрапляємо під їх вплив. У кожного з нас є вибір, чи піддаватися тому що диктує суспільство, чи формувати свої власні думки. Для подолання стереотипів, в першу чергу необхідно розуміти, що це і чим саме воно нам шкодить. Починаючи від того як необхідно одягатися і поводитися, до того яку професію обрати. Стереотипне мислення заважає нам оцінювати, сприймати певні ситуації адекватно. Для того кожному потрібно навчитись розуміти кожного таким, яким він себе подає, які у нього думки і власні твердження, іншими словами розвивати у собі толерантність до навколишного. Чи можлве життя без стереотипів? Можливо так, але чи потрібне воно нам? Чи потрібне нам одне мислення на всіх, чи потрібні нам шаблони? Необхідно просто навчитись сприймати, правильно аналізувати, оцінювати. Кожен із нас індивід, якому присутні власні манери, вподобання і таке інше. Існує досить відомий вислів: «Правила створені для того, щоб їх порушувати». Людина – яка підкорюється правилам, зливається з іншими, аналогічними йому. Той хто думає не так, як всі – стає особливою людиною.
Юля Бащук

Кожен може стати тим ким захоче, або щастя і стереотипи
З самого малечку нам повторюють, що ми здатні досягти будь яких висот. Головне трішки потрудитися: чемно себе вести у садочку, старанно відвідувати усі гуртки, добре вчитися в школі, не пропускати пари в університеті, повністю викладатися на роботі. Виконуватимеш усі пункти – буде колись тобі щастя! При цьому, не важливо чи отримуєш ти задоволення від цієї роботи, головне щоб була стабільна і зарплата хороша , також потрібен дорогий телефон, популярні бренди на одязі і привабливий «партнер» поруч, все просто. Наш соціум, нав’язав нам казочку про успішних людей з ідеальною сім’єю та шаблонними посмішками. І багато людей гоняться за цією казочкою, бажаючи вхопити ілюзію щастя.
Але ж насправді думати стереотипами не означає думати правильно. Адже щасливі люди не хамлять на вулицях, не бажають нікому зла , не роблять дрібних пакостей. Вони просто живуть і їм просто байдуже до інших світів. Вони сіяють і зігрівають цим світлом оточуючих. Такі люди розуміють, що насправді щастя полягає у простих речах. Воно не в оточенні, а в них самих. І це не гроші, не машини і тим більше не вілли. Нас ніхто не вчить бути щасливими, не вчать по-іншому дивитися на світ, руйнувати стереотипи і навпростець валити до того чого справді бажаємо, бо це нікому не вигідно, а дарма у школі бракує такого предмета. Та й більшість з нас не знає чого бажає, набагато ж легше взяти уже готове бажання так турботливо підготовлене «кимось» спеціально для тебе і головне одне на всіх.
А варто лиш ступити крок на зустріч з своїми реальними бажанням і отримає таке довгоочікуване і омріяне. Наприклад, займатися улюбленою справою. Стати чарівником для оточуючих. Доторкнутися до чогось прекрасного, робити те, що подобається і ділитися ним з іншими. Дивуючи і захоплюючи, тим самим не підлягаючи під «кліше».
Або ж щастя – це здатність усміхатися новому дню, не залежно від того, що саме знаходиться навколо. Руйнувати загально прийняті норми і не боятися виглядати інакше, яскравіше хоча й матеріально бідніше ніж інші. Для одних це дивно вдягатися, робити неймовірні зачіски або пірсинг, набивати татуювання самоідентифікуватися таким чином у світі. Для інших – зібрати рюкзак і вирушити у дорогу, хай навіть без грошей, зате з настроєм, робити божевільні речі, лежати під зорями, цитувати на всю вулицю вірші. Дехто отримує задоволення проводячи вечори у дома з книгою та чаєм. Для інших щастям є пляшка горілки зранку « на похмілку» або «чергова доза». І кожен говорячи про свій спосіб життя буде вважати його вірним, і буде абсолютно правим. Ми ж самі обираємо свій шлях і у кожного своє «правильно».
Головне, не ховатися від розуміння цього шляху, вміти розібратися у своєму «правильно», не закривати своє серце і просто жити. Дивитися на світ крізь призму власних відчуттів і визначення «щастя» формулювати самостійно. Прислухатись до себе не виконувати мрій інших людей, не наздоганяти втрачених можливостей батьків не проживати їх життя. Старатися саморозвиватись, бути яскравим і робити таким світ навколо Досягнеш гармонії….і диво,ти уже по іншу сторону, на шляху до руйнування норм і постулатів. Купишся на барви іншого світу…. і ти уже копія. Слідкуй за гранню.
І на кінець маленька альтернатива: раптом що ми завжди можемо стати кимось вартуючим у себе в голові.
Іванна Баюра



Життя без стереотипів
Пишучи цей текст я розумію, що кожна фраза , кожна моя думка це результат впливу на моє життя стереотипів і нав»язаних стандартів . Але всі вони створювали, змінювали і ростили мене рівно до тих пір, поки не зрозумів, що тільки я можу знати що мені потрібно, як себе вести у суспільстві, і який шлях в житті обрати. Розібратись в повній мірі які стереотипи вкорінились в моїй голові і чи надовго вони там було дуже складно, тому я просто створив свої(підлаштував під себе).
Намалювавши у своїй уяві мною придумані рамки та стандарти я спростив собі життя і тим же заполонив простір в якому б ці рамки нав»язав мені хтось інший. Тому хочу сказати, що боятись стереотипів не варто, більш того їх треба створювати, але особисто для себе.Та не треба забувати, що це обмежує наш внутрішній простір та світогляд.
Филенко Юрій

Стереотипи — це складна тема. З одного боку суспільство вважає, що стереотипи це суцільне зло, але не все так однозначно...
Стереотипи — це природній захист людини від нового лякаючого світу, метод економії енергії, опора традицій і консервативних ідей з одного боку і камінь спотикання розвитку, прийняття нових ідей і мирного діалогу людства. Я зрозумів, що живу в полоні певних стереотипів і подолати їх важко Що ж, усвідомлення — перший крок. Подолати стереотипію, не допускати її у своєму житті важко та енергозатратно, але ще раз усвідомив завдяки проекту, що потрібно.
Учасники проекту дуже різні люди, але вони також допомогли зрозуміти, що не рівень освіти, культури, місце проживання не звільняють особистість від стереотипів. Звільняють від цього тільки цільові програми і проекти, яких насправді дуже мало. А є потреба у більшій кількості...
Пансик Максим

Із самого народження ми, кожен з нас, живемо пліч о пліч зі стереотипами. Нам соціальний світ фактично складається з стереотипів. З народження батьки задають нам певні натяки і відношення до того, що відбуваєься навколо людини. Ще Уолтер Ліппман у своїй теорії суспільної думки писав про це, відмічаючи, що через стереотипи виконується значна економія зусиль, адже таким чином людині немає потреби заново “винаходити велосипед”. Так складається уявлення людей про певні соціальні явища, взаємовідносини. В цьому є значний позитив, але й дуже великий негатив криється в стереотипах. Ксенофобія, расизм, гендерні відносини та багато іншого: всьому цьому по суті причиною є стереотипи. Тому треба добре фільтрувати, що приймати в себе, а що ні.
Не можу сказати, що моє життя повністю без стереотипів, адже я вважаю це неможливим, не можна бути спеціалістом у всіх сферах життя — час життя людини обмежений. Але, вважаю, що я близький до того, щоб вважатися принаймні толерантним. Більш чітко яуснити для себе і про себе останню тезу допоміг саме тренінг “Stereo_Type”, що був проведений у колі дуже різних людей, з дуже різними поглядами з багатьох тем. Проведений успішно.
Цимбалюк Віталій



Часто нам щось кажуть і ми в це віримо. Це значно легше, ніж самостійно пересвідчитися в цьому. А особливо, коли ми це чуємо від наших рідних, друзів, близьких, людей, яким ми довіряємо. Ще будучи школяркою, коли я побачила афроамериканця, моя сестра сказала, що вони дуже сильні, але погано пахнуть. Мене це дуже вразило і я подумала: невже у людей і справді буває настільки різкий запах, що одні пахнуть, а інші смердять. Пізніше, коли я зустрічала людей із африканською зовнішністю я все намагалася відчути якийсь особливий запах, і все даремно. Тоді я дійшла висновку, що вони вміло користуються антиперспірантами. Я ж навіть не припускала, що моя сестра могла просто сказати повну дурницю... Ну як же, вона ж старша, досвідченіша і врешті-решт моя сестра.
В певний момент я просто зрозуміла, що це все повна дурня. Якогось особливого запаху не існує. Усі ми пахнемо однаково приємно, коли виходимо з душу і однаково погано в кінці дня. Ну, хтось краще, хтось — гірше, але це вже нюанси. Це лише один із прикладів стереотипних уявлень і їх можна навести купу. Вони з'являються,обростають ще більшою кількістю всіляких небилиць і міцно закріплюються в нашій свідомості. З ними складно боротися, їх неможливо уникати і тут немає єдиного алгоритму. Проте чудово спрацьовує правило час від часу нагадувати собі про те, що всі ми незважаючи від кольору шкіри, гендерної приналежності, країни походження, віку, професії, зовнішності, соціального статусу перш за все люди і всі ми можемо відчувати біль, гнів, образи, любов, ненависть, співчуття. Усі ми плачемо, коли нам погано, і сміємося, коли нам добре.
Яна Драговенко

Цього ранку я вдягла джинси і сіру футболку, щоб не виділятися.Щоб не створювати щодо себе в оточуючих певних стереотипів. В мене біляве волосся і блакитні очі, тому нові знайомі сказали, що я мила дівчина, і в мене багато залицяльників...
Що Вам сказати? Чи це правда? - Ні, ну, не на 100%, так точно. Але стереотипи працюють, бо є певні образи, якими ми користуємося, щоб ідентифікувати особистість нашвидкоруч. Ті, хто знають мене краще, кажуть, що я дуже складна і витончена людина, інші вважають зарозумною. Але ніхто з них не каже, що я мила або наївна, бо саме таке було перше враження. І навіть сіра футболка і “затаскані” джинси не врятували мій “casual” образ від швидкої стереотипної реакції з першого погляду. То що робити? Чи маємо ми долати ці стереотипи? Чи створюють вони більше проблем, ніж допомагають?...
Але ж коли ми обираємо собі пару, шукаємо друзів або нову роботу — ми користуємося певними уявленнями та досвідом. І чи ми можемо сказати з впевненістю, що наш досвід, тобто субєктивний усталений погляд на речі не є результатом суспільної думки. І коли ця думка підтверджується, ми за інерцією вважаємо стереотипне судження правильним, бо воно співпадає з досвідом. Та іноді це більше схоже на підтасовку фактів... Бо іншого ранку я вдягну діловий костюм, підберу волосся і тоді реакція оточення буде іншою, бо працює інший стереотип. Можливо без нього, без “speed-тесту” на відповідність ми не обійдемося, адже стереотипи дозволять нам створювати той образ, який нам треба в даний час. І також вони допомагають нам в комунізації з іншими, щоб знайти точку відліку, але...
Але щоб наша точка відліку не була хибною, варто інколи робити “прибирання” в своєму світогляді. Треба передивлятися стереотипи, щоб наше оціночне судження не зіграло проти нас. І коли ти зустрінеш на своєму шляху нову людину — не наліпити на неї невірний штамп.
Анна Жигаліна



Cьогодні на дворі 21 століття не дивлячись на це всеодно існують стереотипи, які нам заважають у повсякденному житті.Стереотипи щодо розподілу професій на “чоловічі” та “жіночі”, розділення України на Східну та Західну, населення на “бандерівців” та “кацапів”...
Переважна кількість цих стереотипів нам нав'язується нашими батьками, суспільством, ЗМІ і т.п. Тому основна наша задача намагатись позбавитись цих стереотипів. Це можна робити через самоосвіту, проведення тренінгів, створення різних програм розвитку... Проте, головна проблема, яка буде поставати у такому випадку перед людиною — несприйняття суспільством, можливо навіть родичами і друзями. Тому, перед тим як людина дійсно вирішує для себе долати стереотипи, їй необхідно бути готовою до перешкод, несприйняття суспільством... І допоки кожна людина не зрозуміє, що ми всі різні, але з рівними правами — будуть відбуватися війни, конфлікти та суперечки, які нікому не потрібні...
І взагалі, стереотипне мислення — це як друк на ксероксі, який просто копіює і нав'язує чужу думку, позбавляючи при цьому людину самостійності мислення і аналізу ситуації.
Тобто, стереотипи заважають жити самій людині, яка їх має і обмежує свободу думок такої людини.
Клок Сергій

О стереотипах мы могли бы говорить многое, но я бы хотел выделить основные виды стереотипов, которые (по моему мнению) влияют на развитие общества:
1. Общественные стереотипы — это стереотипы, которые возникают в обществе, или в определённой части общества, для обобщения определённых стилей поведения, или отношения, к чему-то или к определённому процессу. Такие стереотипы могут возникнуть, как самостоятельно так и интегрироваться из вне.
Сильное (самостоятельное) общество имеет механизм для блокировки стереотипов, внедряя из вне в сознание своих граждан «паразитических» стереотипов.
Украинское общество сейчас находится в переходном периоде и таких механизмов пока не имеет. Они начинают формироваться, и то как быстро эти механизмы будут в нём созданы зависит и скорость развития самого общества.
2. Личностные стереотипы — это стереотипы, которые возникают в сознании человека и влияют на его отношение и определённые процессы, к ситуациям или к другим людям в этом обществе.
Они могут не сильно влиять на направленное развитие всего общества, но на развитие личности они влияют кардинальным образом. По-этому, очень важна для каждого человека переоценка своих личностных стереотипов для его прогрессивного личностного роста.
Гиорги Мирцхулава

Я думаю без стереотипів було б важко жити… Вони нам певною мірою допомагають. Економлять час, не примушують довго роздумувати над тим чи іншим питанням. Таким чином, ми економимо свій час, звертаючи увагу лише на те, що для нас важливо. Але в нашому житті не потрібно все сприймати на віру, потрібно фільтрувати.
Особисто я стараюся мати на все свій погляд, тобто бути компетентним в тих чи інших питаннях, в яких я не спеціалізуюсь.
Пінах Юрій

Стереотипи суттєво впливають на життя будь-якої людини, а значить і на спілкування в суспільстві. Якщо ми мислимо стереотипно, то встановлюємо для себе рамки, обмежуємо себе… Стереотипи засвоюються людиною під впливом її соціального оточення. Без стерео типізації людям довелося б інтерпретувати кожен новий факт, ситуації.
Нажаль, позбутися такого феномену, як стереотип, повністю не можливо. Але кожна ситуація індивідуальна, а кожна людина унікальна і тому не треба навішувати ярлики. Важливо прийняти життя іншої людини таким як воно є, не нав’язувати свою точку зору.
Я вважаю, що мислити стереотипно це погано і не модно:)) А що б не створювались всіляки стереотипи потрібно пізнавати один одного та не мислити однобоко.
Живіть позитивно!
Тамара Климович

Думаєш є світ без обмежень, стандартів та стереотипів? Думаєш ти вирішуєш, що можна змінювати, а що ні? Думаєш що розвиток та успіх твоєї особистості залежить від тебе?
Тоді ти правильно мислиш, більше того, ти нестандартний і в тебе чувак, є шанс. Ти не один, їх багато – це потужна команда борців та переможців, вони можуть більше від інших. Ця пропозиція для них, а від так і для тебе!
З цього моменту світ став інакшим, без звичних заборон, табу, з індивідуальним підходом та можливостями.
Ти наче залишився собою, але вже не той… в тебе є твоя особистість, а ти в океані подій та пропозицій, де господар вибору – ТИ! Це ти допомагаєш собі та іншим і ти крутий! І в тебе все вийде, бо ти змінюєш світ, а він міняє тебе.
Пливи проти течії, знімай рожеві окуляри та вдягай зелені, жовті, будь-які… це вирішувати тобі.
P.S. Правда мотивуюче? І мені хочеться бути переможцем, успішною, а саме головне собою, адже я теж іду шляхом без стереотипів та кліше…
Кереселідзе Тетяна

А никто и не обещал, что будет легко.
Зигота – это дело случая. Ты можешь материализоваться в холеную гонористую лошадь Пржевальского, английского скакуна, миленького пони, необузданного спортивного мустанга или обычную среднестатистическую кобылу. А можешь не материализоваться.. Тут уж как тебе повезет найти консенсус с мистером Богом (он – чувак вредный, с извращенным чувством юмора, которое ты сможешь оценить на протяжении своей короткой ничтожной жизни, или посмотрев утром в зеркало).
Но даже если фортуна улыбнулась и ты родился парнокопытным, постарайся не ухудшить озоновый слой своими испарениями еще больше – сними шоры.
Сними этих два черных клаптика с глаз и ты увидишь: мир не ограничивается твоим покосившимся стойлом 2х4 с затхлым сеном и охамевшими крысами на ферме дяди Вани, который живет в 20-ти минутах езды велосипедом от Крыжопольского дома культуры (зеленая хата слева, а женя дяди Вани каждый вечер субботы ходит в клуб анонимных доярок к сантехнику Коле); утро можно начинать не с пресной травы, а с роллов из сочного одуванчика, ароматной душицы и пикантного молочая, а если уж совсем повезет – можно найти однолетнее луб волокнистое растение семейства коноплевых и однажды повстречать в Жмеринке розового карликового веселого мамонта. А может даже трех. Мир велик и прекрасен в своем многообразии: от чистокровных арабских жеребцов до махану у татар.
Конечно, колесо Сансары может тебя совсем переехать: ты перевоплотишься в навозного жука и напишешь диссертацию на тему: «Антагонизм продуктов жизнедеятельности и их влияние на климатические изменения солнечной галактики, зеленых человечков и рептилоедных гуманоидов». Или просто станешь пассивным маргинальным конским навозом, теплым вонючим конским навозом, одиноко остывающим у дорожной канавы.
Но помни главное – сними шоры!
Татьяна Долгиер



Моя жизнь, да и наверное каждого из нас, без стереотипов невозможна. И вы знаете, я пожалуй даже люблю стереотипы. Посудите сами, ну как можно не любить то, что упрощает вашу жизнь, экономит время, четко определяет, помогает тем самым сориентировать свои поведенческие реакции. Жизнь настолько интенсивна, динамична и насыщена, что ты просто не можешь себе позволить такую роскошь, как сесть и во всем докопаться до сути… со всем глубоко разобраться, подробно проанализировать и сделать не просто выводы, а выстроить им адекватное и по возможности объективное обоснование. Ты постоянно сталкиваешься с какими-либо людьми, событиями, вещами и, когда необходимо быстро отреагировать на что либо, тут то и приходят на помощь стереотипы.
Справедливости ради, отмечу, что как и все в этом мире, стереотипы не однозначны и имеют две стороны медали. Они ведь не только упрощают, вместе с тем они шаблонизируют наше мышление, выводят на первый план как позитивные, так и негативные характеристики чего-либо, навешивают ярлыки, манипулируют и прочее.
Думаю, современному человеку важно не бороться со стереотипами, а научиться их выявлять, понимать каковы их основания, кому, кем и для чего они навязываются или трансформируются и каковы механизмы защиты от них или управление ними. Необходимость ломать стереотипы, как по мне, тоже стереотип. Полагаю, быть позитивно стереотипным – интересно, а разоблачать химерную суть негативных стереотипов – даже полезно. Будьте бдительны, не дайте себе утонуть в океане стереотипов.
Анипченко Светлана

На мою думку – це досить складне запитання, так як стереотипи є як позитивні так і негативні. Одні дають змогу швидше зрозуміти і зорієнтуватись у певній ситуації, а інші, навпаки – заважають. Змінювати стереотипи для мене означає розвиватись і ставати кращим. Не те, що б бути не таким як всі і вважати себе особливим, а мати свою думку серед інших і відстоювати її. Навчитись бути собою, а не кимось. Змінити речі, які на перший погляд не змінні і надати можливість нового життя для того, що на протязі віків було закопано глибоко під землею і не було нічкою можливості для його подальшого розвитку. Побачити світ з нової сторони і відчути весь його смак до найменшої деталі і найкоротшого моменту.
Я надіюсь, що робота над стереотипами, допоможе втілити мої бажання у реальність і мої очікування виправдаються, або ж хоча б частково підтвердяться. Але варіант, що ви могли змінитись в гіршу сторону – також є. Тому буду надіятись на позитивні зміни і якщо це буде так, я був не останньою людиною яка опрацювала свої стереотипи.
Колєснік Павло

Я підтвердив свій стереотип, що люди молоді, освідченні, самоствердженні, можуть бути добрими керівниками і швидше можуть зрозуміти актуальність проблем суспільства. І в мене є думка, що молоді політики виведуть державу на вищу сходинку розвитку.
Більшість стереотипів, на мою думку, нам навіюються засобами масової інформації, і як на мене – потрібно їх розвіювати, бо це можливість для олігархів, які є власниками цих засобів масового впливу, маніпулювати простими людьми і диктувати нам «як все має бути».
Існує такий загальноприйнятий стереотип, що люди з дредами, неформальної зовнішності не можуть бути тверезомислячими. Цей стереотип потроху розвіюється і це є здобутком неформальної освіти в нашій країні.
Паращук Тарас

Стереотипи – це певні твердження, істини, що є непорушними. Ці поняття ніхто не ставить під сумнів, не критикує і не намагається осмислити. Стереотипи є невід’ємною частиною нашого життя. Багато повсякденних речей які ми робимо, побудовані на стандартах і дотикаються до них.
Якщо заглянути в словник синонімів, то стереотип прирівнюється до слів, на кшталт, маска або кліше. Основним призначенням стереотипу є спростити життя людей, зробити його менш завантаженим. Адже від розглядання правильності тих самих речей кожен день, можна отримати затьмарення розуму. Тому, людина вибрала шлях накладання кліше на речі, які вона осмислила раніше. Але проблема в тому, що раніше вже пройшло, а тепер є зовсім інший світ, що потребує нового осмислення.
Неприйняття нових речей заважає розвиватися. Кожен з нас, рано чи пізно, змінює свої переконання відносно якоїсь ситуації. Може тому, що має слабке підборіддя, це означає безвольність, а може людина знайшла нові невичерпні аргументи для цього. Ми бажаємо вирізнятися серед інших і одночасно хочемо бути рівними. Спочатку батьки, а потім суспільство, нав’язує систему якій людина повинна коритися й найголовніше гарно пасувати. Ксенофобія – це страх людини перед усім новим й чужим, що вона не може зрозуміти. На жаль, це відчуття внутрішньою не рівноваги заважає людині заглянути глибше в сутність речей і осмислити їх.
Дуже яскраво й емоційно цей перехід до дорослого життя описав Джером Селінджер в романі «Над прірвою у житі». Перший раз я прочитала його у підлітковому віці й чесно скажу - зненавиділа. Але потім, коли перечитала твір, вже в університеті англійською, зрозуміла, що кожна книга має свій вік. Як головний герой роману шукав себе, так і людство – змінюється у пошуках власного самовдосконалення. Головний герой Холден Колфілд ламав себе, він мусив зробити себе таким підходящим до системи. Його дії поступово ставали шаблонними і робилися під стать стереотипам. Якщо б хлопець не пристосувався, то він би просто не зміг повноцінного бути частиною суспільства.
Стереотипи обмежують нас, вони роблять нас залежними й сковують наші дії. Але з тим, вони є частиною нас самих й нашої культури. На зміну старим стереотипам прийдуть нові, що будуть впливати на наше життя. Головне наше завдання навчитися розуміти, де є потрібний стереотип, що допоможе нам зробити життя простішим. А всі стандарти, що спотворюють реальність необхідно поступово викорінювати й намагатися шукати альтернативні рішення. Я переконана, що життя без стереотипів можливе, головне шукати золотої середини і рівноваги у всьому.
Клюєва Олександра